Тернопільський центр народної творчості - Колонка директора
Інформація
Вітаю Вас: Гость

Понеділок,
05.12.2016, 03:31

Ви увійшли як Гость
Група "Гости"
ip: 54.158.119.60

Реєстрація Вхід
Зайти на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Всіх відвідувачів
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Колонка директора

Колонка директора


КУЛЬТУРА ЯК ОСНОВА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

 У молодій незалежній демократичній державі, яка проходить крізь складні трансформаційні процеси, роль культури набуває особливої важливості, з чого випливає й ключова роль державної культурної політики. В сучасних умовах українського державотворення, як ніколи раніше, проявляється величезний інноваційний потенціал культури, здатної докорінно змінювати життя людей.

Перетворення, що нині відбуваються в Україні, змінюють погляди народу на власну історію і культуру. Адже культура є одним із найважливіших елементів людської діяльності, що пронизує усі сфери людського життя – від простих потреб до найвеличніших і найтонших проявів людського духу.

 Культура є рушієм прогресу. Зрозуміло, що найморальніші, найкультурніші дії є найраціональнішими, найкориснішими і найефективнішими. Культура впливає на мову, виховання, стиль мислення, освіту, правову, виробничу і побутову сфери, дозвілля тощо, тобто на весь спосіб життя суспільства й особистості.

Загалом процвітання нації відбуваєтья в тих державних умовах, де визначальним фактором державної політики є високогуманістичні ідеали духовності і культури, де найбільшою цінністю є людина, її свобода, вільний розвиток. Без духовності і культури жодна держава не може існувати, бо криза суспільна – це, передусім, культурна криза.

 Із здобуттям Україною державної незалежності надзавданням у гуманітарній сфері є формування нової культурної моделі, з урахуванням як економічних можливостей нашої держави, так і специфіки її багатоетнічного соціального складу, а значить – і менталітету, і традицій. Для відтворення нового треба насамперед засвоїти набутки попередніх поколінь, тобто знати традиційні джерела. Лише на їх основі можна відтворити поступальний процес, певною мірою корегувати чи створювати нові повноцінні реалії.

Важливою традицією розвитку української культури був і є її високий фольклоризм. Його соціальне, економічне, політичне і культурне значення в історії надзвичайно велике: завдяки фольклору збережено самобутність націй і культур, забезпечено розмаїття й багатство загальнолюдської культури.

Для України усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування. Чудові самобутні зразки народної культури витікають із давніх чистих джерел, відтворюють історію, побут, життя народу, його душевні переживання і є неоціненним колоритним скарбом рідного краю.

У суспільстві постійно йде пошук шляхів відтворення культурних традицій як в побуті, так і в народній свідомості. Традиційні форми фольклору варіюються, оновлюються. Це надає їм другого життя, вони відповідають новим естетичним, етичним і моральним цінностям сучасного суспільства.

Сьогодні ведеться полеміка, а отже, існують різні точки зору на методи і способи збереження сільської традиції в місті. Індустріалізація й урбанізація створюють нові економічні умови, в які не укладається традиційний фольклор.

Важливо розуміти: носій традицій тепер не тільки селянин, мешканець села, а й художник або майстер, переважно – городянин, що вносить виправлення в теорію, яке не дозволяє народне мистецтво ототожнювати винятково тільки із селянською творчістю. Однак, це аж ніяк не означає, що народне мистецтво втратило колективне начало у творчості, розсипалося на різноманіття індивідуальностей. Завдяки школам традицій, народне мистецтво функціонує як цілісна система. І це нове, що визначилося зі змінами у житті держави, дозволило народному мистецтву стати самим собою. Все це являє культурну цінність, що виходить за межі національної культури – у загальнолюдський рівень культурних цінностей.

У культурній політиці важливо виходити з розуміння народного мистецтва, як особливого типу традиційної культури, що зберігає у своєму розвитку цілісність шкіл традицій й при цьому плідно взаємодіє з іншим типом творчості – індивідуальним. Залишаючись самим собою, воно, як жива традиція, не перестає бути сучасним і потрібним.

 Важливою ланкою в ланцюгу народної культури і традицій є відродження села.

Українське село – це тисячолітня ефективна й унікальна система всебічного матеріального і духовного життєзабезпечення, національного людинотворення і націозбереження.

Не може бути "неперспективних” сіл: кожне з них – це частка українського національного світу і кожне необхідне нації. Відроджувати, розвивати та зберігати треба і найменше  село – не лише як виробничу одиницю, а передусім як живу й незамінну клітину національного організму. Успішно розвиватися українське село може тільки в українській національній державі.  Інакше воно й надалі залишатиметься об’єктом грабежу та експлуатації.

Уся державна політика і практика щодо села повинні бути спрямовані на його збереження, відродження і всебічний розвиток, на створення таких умов, щоб не тільки припинилася міграція із села, але й почався зворотній процес – повернення колишніх селян і переселення в село частини мешканців міст.

Популярним серед українців стає зелений туризм, завдяки якому широким масам населення стали відомі народні звичаї, традиції, обряди, українські страви, види дозвілля й інше.    

Внутрішній рух культури продовжується своїми самодостатніми й органічними законами у тісній взаємодії традиційності та інновацій.

Як сказав свого часу Максим Рильський, що нове життя нового прагне слова. Перефразовуючи крилатий вислів поета, варто уточнити: не тільки слова, але й звичаїв, обрядів, оскільки кожне покоління привносить щось своє, неповторне. Особливо це стосується молоді, яка не може задовольнитися лише старим набутком, її властиві свіжі думки і погляди на ту чи іншу реалію. Нині юнацтво та молодь є активним учасником міжнародних, всеукраїнських фестивалів, конкурсів й інших культурно-мистецьких заходів.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства, коли демократизація – стала пріоритетом держави, молодь з об’єкту державної уваги повинна стати дієвим суб’єктом процесів державного управління.

 Метою культурної політики національної держави має бути збереження і відродження, розвиток і примноження культурних здобутків нації, перетворення системи культури в потужний і постійно діючий фактор культивування в суспільстві високих естетичних, духовних та моральних національних вартостей і формування національної етичної та естетичної свідомості суспільства.

 Культура України є унікальним синтезом української національної культури та багатьох етнокультур народів, які духовно і територіально об’єдналися в сучасній Україні. Це своєрідне перехрестя в культурній, інтелектуальній і духовній царині.

Першорядне завдання національної культурної політики України – захист унікальних національних культурних надбань в усьому їх розмаїтті та забезпечення безперервності процесу культурного саморозвитку на основі субетнічних традицій і духовно-ціннісних орієнтирів української нації. В національній культурі субетнічні культури складають унікальне розмаїття. Національна культура поєднує субетнічні групи й етнічні спільноти в перспективі духовного саморозвитку, надаючи міжетнічним відносинам націєтворчо-державотворчого спрямування. Так відбувається самоусвідомлення культурно-політичної ідентичності української нації, українського духовного типу з розмаїтою природною адаптивністю в цілісному культурному просторі України – питомому середовищі для всіх, хто обрав цю благодатну землю для свого культурного життя.

 Взаємодія двох сфер – державної політики і культури – формує принципово нову модель загального регулювання культурних процесів, суть якої полягає у постійній взаємодії держави і культури. Багатовіковічний історичний досвід переконливо демонструє: економіка поза культурою призводить до матеріальних криз, а політика поза культурою – до силових конфліктів. Без врахування провідної ролі культури у суспільному розвитку не може глибоко розумітися і точно оцінюватися зміст соціальних та економічних перетворень.

Структура такої взаємодії повинна бути представлена не тільки у вигляді «вертикальних зв’язків» влади і підпорядкування, а й у «горизонтальних» демократичних відносинах, заснованих значною мірою на поєднанні бюджетної підтримки культури (спрямованої, зокрема, на оновлення її матеріальної та технологічної бази) із стимулюванням благодійництва, меценатства, підприємницької активності культурно-мистецьких закладів; на поєднанні реформи системи органів управління культурною сферою із запровадженням нових, конкурсних і прозорих механізмів фінансування культурно-мистецьких проектів.

 Нинішня епоха, коли людина настільки відтиражувала своє минуле, свідчить, що людство прагне нового переходу, нової моделі свого розвитку, нових знань про себе та повертається до інструменту нових перетворень – до культури, можливо, не до кінця осмислюючи. Це інтуїція, глибокі первинні знання, але людина ще не користується ними свідомо. Тому що суспільство вже пізнало культуру як головний і первинний засіб оновлення і створення нових парадигм свого розвитку.

Визначальним дієвим чинником стратегії національної культурної політики України має стати сформована на традиційних культурних засадах українська державницька ідеологія – джерело життєвої сили нації. Необхідність загальнонаціональної ідеології як системи ціннісних орієнтирів та суспільно-правових норм для забезпечення стабільності, послідовності процесу націотворення й державотворення – цілком очевидна. Без цього духовно-ціннісного чинника неможливо досягти консолідації українського етнічного соціуму та його спільних солідарних дій у творенні власної національної держави. Тільки національна державницька ідеологія здатна мобілізувати продуктивні сили українського соціуму на творення власної держави. А держава – це форма ладу, в якому животворить у культурно-політичному саморозвитку нація.

 

                                                                                     Володимир Сушко


Годинник
Київ
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Прогноз погоди

Тернопіль © 2016
Хостинг від uCoz