«ПІСНІ СОЛОВЕЙКІВ СТИХАЛИ…» - 16 Квітня 2014 - Тернопільський центр народної творчості
Інформація
Вітаю Вас: Гость

Понеділок,
05.12.2016, 03:34

Ви увійшли як Гость
Група "Гости"
ip: 54.158.119.60

Реєстрація Вхід
Зайти на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Всіх відвідувачів
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
Головна » 2014 » Квітень » 16 » «ПІСНІ СОЛОВЕЙКІВ СТИХАЛИ…»
10:54
«ПІСНІ СОЛОВЕЙКІВ СТИХАЛИ…»

«ПІСНІ СОЛОВЕЙКІВ СТИХАЛИ…»

Довгою вервечкою поміж зелених дерев пролягли гарно прибрані будинки села Конюхи Козівського району. Під назвою Корсен (Корсів) воно сягає часів Київської Русі.

Під час нападу монголо-татарських завойовників у 1223, 1224 роках це поселення було знищене. До наших днів, де колись височіла стародавня церква, збереглися зарослі деревами пам’ятки давнини. Називають цю місцину Зацерков’ям. Звідти витікає потічок, який переріс у ріку, що має назву Корса і тече попри стрімку гору Збіч. Перекази повідають: до річки Корси збігаються п’ять джерелець, що виникли у той далекий час, коли п’ять дівчат-сестер, втікаючи від татарських нападників, щоб не потрапити до полону, вбили себе.

Довший час на долині, яку назвали Татарською, стояв табір орди. Неподалік, у місцині Заставок, був з’їзд козацьких частин. На Середині розбудувався козацький хутір, або «козацьке гніздо». Тут люди зводили конюшні, вирощували коней, торгували ними. Звідси і пішла назва Конюхи. Із містечковим статусом вона вперше з’явилася у 1440-1442 роках.

У 18 столітті містечком володіла Анна Любомірська, потім воно перейшло до Потоцьких. За панування Австро-Угорщини Конюхи були окружним центром.

Двадцяте століття теж позначене бурхливими подіями, які не обійшли Конюхи. 26 січових стрільців із села під час Першої світової війни полягли коло Конюх в битві, яка відбулася 29 червня 1917 року і тривала 48 годин.

Приклад героїзму проявили воїни УПА, інші патріоти, які загинули під час облав, у тюрмах, при перетині кордону. На їхню честь викопані могили, поставлені хрести, 16 повстанців лежать у могилі на цвинтарі, біля козацької церкви.

Але які б великі випробування не випадали на долю села, воно виживало, зберігало патріотичні, національні почуття, розвивало освіту, культуру. До 1939 року тут діяли читальні «Просвіти», хорові, драматичні гуртки, самоосвітні і господарські курси, працювала пошта.

Конюхи багаті самобутніми народними традиціями, пісенним, музичним, танцювальним фольклором. Значний внесок у культурне надбання села привніс сімейний ансамбль Запотічних. Свої виступи він розпочав у 1970 році, коли його наймолодшим учасникам-двійнятам Федору і Олегу минуло по чотири роки. Організатором, керівником ансамблю був батько – Матвій Миколайович Запотічний, 1927 року народження, якого не обминули застінки радянської тюрми.

Змалку він грав на скрипці.  Навчив його шанований у селі музика-самоук Микола Іванович Писків, 1907 року народження. Грали тоді переважно на саморобних інструментах і Микола Іванович, побачивши, як здібний семирічний хлопчик тягнеться до музики, зробив йому скрипку. Трохи клена, ялини, струни з телефонного дроту. Потім, як не скрутно було, батьки купили синові справжній інструмент.

У ансамблі Запотічних – батько і його п’ятеро синів. Найстарший Микола та наймолодший Федір і Олег отримали музичну освіту, грають на сопілці, баяні, цимбалах. Василь та Богдан опанували батькову професію будівельника, а як музиканти беруть до рук бубен, сопілку. Злагоджене звучання колективу доповнював приємний голос матері – Оксани Федорівни, яка грала на бубні-решіткові. Згодом до гурту влилися дзвінкі голоси невісток: двох Ольг, Оксани, Галини.

Старовинна полька «Конюшанка», місцеві коломийки, танці «Каперуш», «Аркан», весільні мелодії, пісні «Побриду», «По той бік гора», «Червоная калинонька» стрілецькі твори «Ішов відважний гайовий», «Від Бережан до Кадри», «Їхав стрілець на війноньку», «Ой видно село», «Курилася доріженька», «О Україно», які з натхненням виконував сімейний ансамбль, доторкалися до сердець односельців, мешканців інших сіл, міст, Тернополя, іноземних туристів, відвідувачів Музею народної архітектури і побуту України, Виставки досягнень народного господарства України.

Музичні, пісенні традиції рідного села продовжували цимбалісти Микола Григорович Сінгалевич, 1924 року народження, ансамблі сімей скрипаля Василя Івановича Яремка, 1929 року народження, Петра Григоровича Мельника, 1952 року народження, цимбаліста, завідуючого клубом. У 1973 році при підтримці родини Запотічних, інших музик він організував фольклорно-етнографічний колектив, який назвали «Корса».

Зійшлися жінки, чоловіки різного віку, різних професій, яких об’єднала любов до народних традицій, до пісні. У селі не тільки співають, а й  складають вірші, мелодії. Душевні переживання вилилися у піснях «А в Конюхах є могила» Василя Курія, «Річка Корса шумує» Степана Когута, «Пісні соловейків стихали» (про героя УПА Богдана Процика) Емілії Сінгалевич, «Моє рідне село» Ганни Голубовської, (викликає спогади старших мешканців Конюх про односельців, які загинули за Україну).

Учасники ансамблю з натхненням виконують коляди, щедрівки, гаївки, козацькі, рекрутські, жовнірські, стрілецькі, повстанські, тюремні, родинно-побутові, жартівливі твори. Відродили вінкоплетення, весільні традиції, вечорниці, недільні забави, толоку, свята Андрія, Миколая.

Своєрідним у Конюхах є вітання з Новим роком, яке відбувається з 13 на 14 січня. Старий рік одягнений у подертий кожух, на обшарпаній шапці – царська діадема. Це нагадує негативний персонаж. Новий рік у гарній свитці, із восьмикутною зіркою в руках. Інші дійові особи – Воїн, Стрілець, Селянин, Сівач, Чорт.

Козу в цьому селі водять на Йордан. Учасники колективу це старовинне дійство дещо осучаснюють, перетворивши на жартівливу побутову сценку.

Протягом Великодніх свят у Конюхах водять гаївки. На третій день пополудні збираються всі до сільського майдану на «суд» - жартівливе дійство, яке побутує тільки в цьому селі. У спеціальному вбранні на «кобилі», за яку перевдягаються кілька мужчин, іде «суддя», є «секретар», «судовиконавець», два «жандарми». «Карають» за різні провини, яких набралося за рік. В основному, за безгосподарність, пияцтво. Припадає тим, які вчащають до чужих жінок, чи кидають оком не на своє, або простягають до нього руки. Стараються судити справедливо, делікатно. Вже досить того, що ганять привселюдно. Цей звичай, очевидно, від того, що йдуть люди до сповіді, особливо перед Великоднем.

Життя ансамблю позначене творчими успіхами, цікавими поїздками, нагородами. У 1991 році за плідну працю і високу виконавську майстерність йому присвоєно звання народного аматорського обрядово-фольклорного колективу. З 2003 року «Корсою» керували Стефанія Володимирівна Городецька, Марія Федорівна Сисак. З 2010 року колектив очолює Марія Олегівна Бінерт. Кожній з них можна сказати добрі слова подяки за сумлінну творчу працю.

«Корса» - двічі лауреат обласного конкурсу виконавців фольклору, традиційних народних звичаїв і обрядів на здобуття премії імені Володимира Гнатюка. Самобутнє мистецтво рідного краю представляла у Німеччині, Польщі, на Донеччині, в Києві, Тернополі, під час Республіканського телевізійного конкурсу «Сонячні кларнети», обласних, районних заходів, її тепло приймають у рідних Конюхах, інших селах Козівщини, на Бережанщині, Зборівщині.

З особливими щемними почуттями конюхівські аматори сцени вшановують пам'ять про Героїв Крут, про Т.Г.Шевченка, про Небесну Сотню.

Із 2007 року за ініціативи отця Павла Когута у Конюхах проводиться фестиваль стрілецької та повстанської пісні «На хвилях Корси». Село, яке своїми витоками сягає далекої минувшини, відроджує, підносить звитяжний дух славних предків.

 

БОГДАНА СИНЕНЬКА,

провідний методист обласного

методичного центру народної творчості

Переглядів: 480 | Додав: omcnt | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Годинник
Київ
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Прогноз погоди

Тернопіль © 2016
Хостинг від uCoz